Все про товар
Відгуків
Питання
Діюча речовина: етопозид;
1 мл концентрату містить 20 мг етопозиду;
Допоміжні речовини: етанол безводний; макрогол 300; полісорбат 80; кислота лимонна.
Лікарська форма
Концентрат для розчину для інфузій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, від безбарвного до жовтуватого або жовтувато-коричневуватого кольору розчин, вільний від сторонніх часток, що міститься в прозорих скляних флаконах.
Фармакотерапевтична група
Антинеопластичні засоби. Похідні подофілотоксину.
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка.
Етопозид є напівсинтетичним похідним подофілотоксину. Його основна дія проявляється у G2-фазі клітинного циклу. Відбуваються дві реакції, що залежать від доз: при високих концентраціях (> 10 мкг/мл) спостерігається лізис клітин, що входять у мітоз. При низьких концентраціях (0,3-10 мкг/мл) відбувається блокування клітин від входу в профазу. Основний макромолекулярний ефект етопозиду виявляється у пригніченні синтезу ДНК.
Показання
У комбінації з іншими протипухлинними засобами препарат показаний для лікування таких злоякісних новоутворень:
- дрібноклітинна карцинома бронхів;
- паліативна терапія прогресуючої недрібноклітинної карциноми бронхів у пацієнтів із задовільним загальним станом (індекс Карновського > 80 %);
- реіндукційна терапія хвороби Ходжкіна після несприятливого результату стандартних терапій (недостатня відповідь на терапію або рецидив захворювання);
- неходжкінська лімфома проміжного і високого ступеня злоякісності;
- реіндукційна терапія гострого мієлоцитарного лейкозу у дорослих після несприятливого результату стандартних терапій (недостатня відповідь на терапію або рецидив захворювання);
- рак яєчка;
- хоріокарцинома середнього або високого ступеня ризику у жінок відповідно до прогностичної бальної системи ВООЗ.
Монотерапія препаратом показана для паліативного системного лікування прогресуючої карциноми яєчників після несприятливого результату стандартних терапій препаратами платини.
Протипоказання
- Підвищена чутливість до етопозиду, подофілотоксину, похідних подофілотоксину або до інших компонентів препарату;
- одночасне застосування вакцини від жовтої гарячки або інших живих вакцин протипоказано для пацієнтів з імуносупресією (див. розділ “Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій”).
Етопозид не можна вводити внутрішньопорожнинно.
Спосіб застосування та дози
Дози
Рекомендований курс лікування для всіх показань становить 50-100 мг/м2 площі поверхні тіла етопозиду внутрішньовенно на добу протягом 5 днів поспіль або 120-150 мг/м2 у 1, 3 і 5 дні.
Оскільки етопозид викликає мієлосупресію, інтервал між курсами лікування повинен бути не менше 21 дня. Розпочинати наступний курс терапії етопозидом можна лише після проведення аналізу крові на наявність мієлосупресії і нормалізації гематологічних показників.
Корекція дози
Дозування етопозиду необхідно модифікувати з урахуванням мієлосупресивних ефектів інших препаратів у комбінації або результатів попередньої променевої терапії чи хіміотерапії, що може зменшувати резерв кісткового мозку.
Пацієнтам не варто розпочинати новий курс лікування етопозидом, якщо кількість нейтрофілів менше 1500 клітин/мм3 або кількість тромбоцитів менше 100000 клітин/мм3, окрім випадків зниження показників, спричинених новоутвореннями.
Модифікацію дозування після початкової дози необхідно проводити у таких випадках: якщо кількість нейтрофілів менше 500 клітин/мм3 впродовж 5 та більше днів, або зниження пов’язане з гарячкою або інфекцією, якщо кількість тромбоцитів менше 25000 клітин/мм3, якщо виникають інші ознаки токсичності 3 або 4 ступеня тяжкості, а також якщо швидкість ниркового кліренсу менше 50 мл/хв.
Порушення функції нирок
Пацієнтам із порушеннями функції нирок корекція дози залежно від кліренсу креатиніну здійснюється відповідно до наведених нижче рекомендацій.
Кліренс креатиніну | Доза етопозиду |
> 50 мл/хв | 100 % дози |
15-50 мл/хв | 75 % дози |
Подальше дозування повинно базуватися на переносимості пацієнтом та клінічному ефекті. Дотепер немає даних щодо оптимального дозування у пацієнтів із рівнем кліренсу креатиніну < 15 мл/хв, тому рекомендоване подальше зниження дози у цій групі пацієнтів.
Пацієнти з порушеннями функції печінки
Кліренс і період напіввиведення з плазми незмінні.
Пацієнти літнього віку
Корекція дози не потрібна.
Спосіб застосування
Даний лікарський засіб призначений для внутрішньовенного застосування.
Етопозид вводять шляхом повільної внутрішньовенної інфузії. ЕТОПОЗИД НЕ СЛІД ВВОДИТИ ШЛЯХОМ ШВИДКОЇ ВНУТРІШНЬОВЕННОЇ ІН’ЄКЦІЇ.
Необхідно вжити заходів для запобігання екстравазації.
Необхідну дозу етопозиду потрібно розчинити у 5 % розчині глюкози для ін’єкцій або 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій до концентрації етопозиду 0,2 мг/мл.
При швидкому внутрішньовенному введенні повідомлялося про виникнення артеріальної гіпотензії. Тому рекомендується вводити розчин етопозиду протягом 30-60 хвилин. Може виникати необхідність у більш тривалій інфузії, залежно від переносимості пацієнтом.
Тривалість застосування
Тривалість терапії визначає лікар, враховуючи основне захворювання, застосування препарату у комбінації (якщо це можливо) та індивідуальний терапевтичний стан пацієнта. Застосування етопозиду слід припинити, якщо пухлина не реагує на лікування, якщо захворювання прогресує або якщо виникають непереносимі побічні реакції.
Діти.
Препарат не застосовувати дітям.
Передозування
Передозування супроводжується тяжкими проявами мієлосупресії протягом одного-двох тижнів. Внутрішньовенне введення у загальній дозі 2,4-3,5 г/м2 протягом трьох днів спричинило тяжкий мукозит і мієлотоксичність.
Зафіксовано метаболічний ацидоз та тяжку гепатотоксичність у пацієнтів, які отримували етопозид внутрішньовенно у дозах, вищих за рекомендовані.
Специфічний антидот невідомий. Тому лікування повинно бути симптоматичним і підтримуючим, а за пацієнтами необхідно ретельно наглядати.
Побічні ефекти
При оцінці побічних реакцій частота визначається наступним чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); невідомо (частоту неможливо оцінити, виходячи з наявних даних).
Клас систем органів | Частота | Побічні реакції |
Доброякісні, злоякісні та невизначені новоутворення (включаючи кісти та поліпи) | часто | Гострий лейкоз* |
З боку системи крові та лімфатичної системи** | дуже часто | Мієлосупресія**, лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, анемія |
З боку імунної системи | часто | Анафілактичні реакції*** |
Метаболічні та аліментарні розлади | рідко | Гіперурикемія |
З боку нервової системи | часто | Порушення центральної нервової системи (наприклад, сонливість, підвищена стомлюваність), запаморочення |
нечасто | Периферична нейропатія | |
рідко | Напад епілепсії****, неврит зорового нерва, транзиторна кіркова сліпота | |
З боку серцево-судинної системи | часто | Інфаркт міокарда, аритмія, нестійка систолічна гіпотензія (при дуже швидкому внутрішньовенному введенні препарату), артеріальна гіпертензія |
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння | рідко | Легеневий фіброз, інтерстиціальний пневмоніт, апное |
З боку шлунково-кишкового тракту | дуже часто | Біль у ділянці живота, запор, нудота і блювання, анорексія |
часто | Мукозит (включаючи стоматит і езофагіт), діарея | |
рідко | Дисфагія, дисгевзія | |
З боку гепатобіліарної системи | дуже часто | Гепатотоксичність |
невідомо | Підвищення рівнів білірубіну, аспартатамінотрансферази і лужної фосфатази (при високих дозах етопозиду) | |
З боку шкіри та підшкірних тканин | дуже часто | Алопеція, пігментація |
часто | Висипи, кропив’янка, свербіж | |
рідко | Синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, повернення симптомів променевого дерматиту | |
Загальні розлади і реакції в місці введення | дуже часто | Астенія, нездужання |
часто | Екстравазація*****, флебіт | |
* Після лікування етопозидом ризик розвитку вторинного лейкозу становить приблизно 1 % у пацієнтів з герміногенними пухлинами. Цей лейкоз характеризується відносно коротким латентним періодом (у середньому 35 місяців), моноцитарним або мієломоноцитарним FAB підтипом, у приблизно 50 % випадків – аномаліями 11q23 хромосоми і задовільною відповіддю на хіміотерапію. Загальна кумулятивна доза етопозиду > 2 г/м2 пов’язана з підвищеним ризиком. ** Було повідомлено про випадок мієлосупресії з летальним наслідком. *** Реакції анафілактичного типу можуть бути летальними. **** Напад епілепсії іноді пов’язаний з алергічними реакціями. ***** Постмаркетингові ускладнення, пов’язані з екстравазацією, включно з токсичністю прилеглих м’яких тканин, набряком, болем, запаленням сполучної тканини та некрозом, включаючи некроз шкіри. | ||
Лікарський засіб містить полісорбат 80. У групі недоношених дітей застосування ін’єкційного продукту вітаміну Е, що також містить полісорбат 80, викликало такі небезпечні для життя явища, як синдром печінкової та ниркової недостатності, порушення функцій легенів, тромбоцитопенія та асцит.
Опис окремих побічних реакцій
Нижче описані побічні реакції з наведенням середнього рівня поширеності, отриманого під час досліджень монотерапії етопозидом.
Гематологічна токсичність
Були зареєстровані випадки мієлосупресії з летальним наслідком після введення етопозиду. Мієлосупресія часто мала дозозалежний характер. Зазвичай відновлення кісткового мозку відбувалося на 20-й день, кумулятивна токсичність не спостерігалась.
Найнижчий рівень гранулоцитів та тромбоцитів зазвичай спостерігався через 10-14 днів після застосування препарату, залежно від способу введення та схеми лікування. Найнижчий рівень досягається швидше при внутрішньовенному введенні, порівняно з пероральним.
Лейкопенія і тяжка лейкопенія (менше 1000 клітин/мм3) внаслідок прийому етопозиду спостерігалися у 60-91 % і 7-17 % пацієнтів відповідно. Тромбоцитопенія і тяжка тромбоцитопенія (менше 50000 тромбоцитів/мм3) внаслідок прийому етопозиду спостерігалися у 28-41 % і 4-20 % пацієнтів відповідно. Серед пацієнтів з нейтропенією, які проходили лікування етопозидом, також дуже часто виникали гарячка та інфекційні захворювання.
Шлунково-кишкова токсичність
Нудота і блювання є найбільш поширеними проявами шлунково-кишкової токсичності етопозиду, що, як правило, коригувалися антиеметичними препаратами. Ці симптоми були виявлені у 31-43 % пацієнтів, які отримували етопозид внутрішньовенно. Анорексія спостерігалась у 10-13 % пацієнтів і стоматит – у 1-6 % пацієнтів, які застосовували етопозид внутрішньовенно. Діарея спостерігалася у 1-13 % цих пацієнтів.
Алопеція
Оборотна алопеція, що часто призводила до повного облисіння, спостерігалася у 66 % пацієнтів, які лікувалися етопозидом.
Зміни артеріального тиску
Артеріальна гіпотензія
Були зареєстровані випадки нестійкої артеріальної гіпотензії, що виникала після швидкого внутрішньовенного введення у пацієнтів, які лікувалися етопозидом, та яка не була пов’язана з кардіологічною токсичністю або змінами в електрокардіограмі. Артеріальна гіпотензія часто є відповіддю на припинення інфузії етопозиду та/або іншої підтримувальної терапії. При продовженні інфузії рекомендується уповільнити введення.
Не було зареєстровано випадків артеріальної гіпотензії, що були відкладені у часі.
Артеріальна гіпертензія
У клінічних дослідженнях при застосуванні етопозиду були зареєстровані випадки виникнення артеріальної гіпертензії. Якщо у пацієнтів, які приймають етопозид, виникає клінічно значуща артеріальна гіпертензія, необхідно розпочати відповідну підтримувальну терапію.
Алергічні реакції
Реакції анафілактичного типу також були зареєстровані під час або відразу після внутрішньовенного введення етопозиду. Дотепер не з’ясовано, яку роль відіграє концентрація або швидкість інфузії у розвитку реакції анафілактичного типу. Зазвичай тиск нормалізується впродовж кількох годин після закінчення інфузії. Реакції анафілактичного типу можуть виникати після першої дози препарату.
Були зареєстровані випадки&
Немає відгуків про цей товар, станьте першим, залиште свій відгук.
Немає питань про даний товар, станьте першим і задайте своє питання.
